ТЕМА: Понятття і види часу відпочинку.

& Пригадайте:  Що таке час праці? Поясніть, чому існують обмеження щодо часу праці.

Час відпочинку – це встановлений законом час, протягом якого працівники віль­ні від виконання  своїх трудових обов´язків і який вони можуть вико­рис­то­ву­вати  на свій розгляд. Кожна людина, яка працює, має відпочивати для відновлення своїх сил і здоров´я.

Основними видами відпочинку є:

- перерви на протязі робочого дня  (до двох годин – час обідньої перерви – на­­­­­­дається для харчування, використовується працівником на власний розгляд);

- перерви між робочими змінами  чи робочими днями (тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою від подвійної тривалості роботи у попередній день) ; 

- щотижневі дні відпочинку  ( при 5-денному робочому тижні 2 дні, при 6-ден­ному – один день, але загальна тривалість щотижневого відпочинку повинна бу­ти не менша 42 годин);

 - святкові і неробочі дні  ( згідно закону у ці дні припиняються усі роботи, крім тих, без яких не можна обійтись – транспорт, лікарні, безперервні виробництва);

 - відпустки.

КЗпП України в ст.73 встановив такі святкові і неробочі дні:

  -  1 січня – Новий рік;

  - 7 січня – Різдво Христове;

  - 8 березня – Міжнародний жіночий день;

  - 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

  - 9 травня – День Перемоги ;

  - 28 червня – День Конституції України ;

- 24 серпня – День незалежності України.

Робота також не проводиться у дні релігійних свят:

- 7 січня – Різдво Христове;

- один день (неділя) – Пасха (Великдень);

- один день (неділя) – Трійця.

          Якщо святковий, неробочий день  збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

 Одним з видів часу відпочинку є відпустка. Відпустка – це час відпочинку, який нараховується у календарних днях і надається робітникам із збереженням місця роботи та заробітної плати. Державні гарантії і відносини, пов'язані з відпустками, регулюються Конституцією України, Законом про відпустки, Кодексом законів про працю України і іншими законами і нормативно-правовими актами України.

Право на відпустку мають працівники, які перебувають у трудових відно­си­нах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності чи галу­зе­вої належності, а також  ті, хто працює за трудовим договором у фізичної осо­би.

  Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визна­че­ної тривалості із збереженням місця роботи, заробітної плати, непе­рервності трудо­вого  стажу. Заборонено заміняти відпустку грошовою компенса­цією, крім випадків звільнення працівника або  власного бажання працівника про таку заміну. Якщо ж працівник ви­явив бажання, щоб його відпустку було замінено грошовою компенсацією, то і в цьо­му випадку він повинен  відбути у відпустці не менше 28 календарних днів, а на решту – можлива компенсація.

  Право на відпустку мають громадяни України, які мають трудові правовідносини з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також працюючі за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на Україні, мають право на відпустку нарівні з громадян України.

  Щорічна відпустка - ця встановлена законом кількість календарних днів в році безперервного відпочинку, що надається працівнику із збереженням заробітної платні і місця роботи.

Закон України "Про відпустки ", КЗпП У установлюють такі види відпусток :

1)  щорічні відпустки (основна відпустка; додаткова відпустка за роботу з шкідливими і важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер роботи;  інші додаткові відпустки, передбачені законодавством);

2)  додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3)  творчі відпустки - для завершення наукової роботи (дисертації, підручника і т.д.);

4)  соціальні відпустки (відпустка по вагітності і пологам; відпустка по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, що мають дітей);

5)  відпустки без збереження заробітної платні.

Тривалість відпусток обчислюється в календарних днях. Святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 28-х календарних днів за відпрацьований робочий рік, обчислюваний з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки:

1)          для осіб, молодше 18 років - 31 календарний день;

2)          інвалідам I і II групи - 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів;

3)          керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти і науковцям - 56 календарних днів і т.д.

Щорічна відпустка за бажанням працівника може бути розділена на частини за умови, що основна безперервна частина повинна бути не менше 14 календарних днів.

Право на оплачувану щорічну відпустку за перший рік  роботи виникає після закінчення 6 місяців роботи. До закінчення вказаного терміну відпустка може бути надана у випадках, передбачених законодавством. Наприклад, вагітним жінкам відпустка приурочується до відпустки по вагітності і пологам і т.д. Подальші щорічні відпустки визначаються графіком. Ці графіки встановлює власник або уповноважений їм орган за узгодженням з профспілковим комітетом.

Щорічна відпустка повинна надаватися щорічно у встановлений термін. Заміна відпустки грошовою компенсацією не допускається, окрім випадків звільнення працівника, що не використав відпустку. У виняткових випадках, коли надання відпустки працівнику в поточному році може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, допускається з відома працівника і за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації перенесення відпустки на наступний робочий рік.

Разом з щорічною основною відпусткою працівникам може бути наданий і додаткова відпустка.

Право на щорічну додаткову відпустку  мають працівники, трудова діяльність яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним і інтелектуальним навантаженням (тривалістю до 35 календарних днів), а працівникам з ненормованим робочим днем надається - 7 календарних днів. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника на даних роботах.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не повинна перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних роботах, - 69 календарних днів.

Чинне законодавство про працю реалізує два види відпусток без збереження заробітної платні, які відрізняються один від одного по правовому режиму їх надання.

Перший вид відпусток без збереження заробітної платні пов'язаний з правом, але не обов'язком власника або уповноваженого їм органу в наданні таких відпусток. До нього відносяться відпустки, що надаються в порядку, передбаченому ст. 84 КЗпП України, коли за сімейними обставинами і іншими поважними причинами працівнику за його заявою може бути надана власником або уповноваженим їм органом відпустка без збереження заробітної платні. Тривалість такої відпустки повинна бути обумовлена угодою сторін, але не більше 15 календарних днів в рік.

Другий вид відпусток без збереження заробітної платні надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника в наступних випадках (ст. 25 Закону України «Про відпустки»):

1)  матері або батькові, що виховує дітей без матері (у тому числі і у разі тривалого перебування матері в лікувальній установі), має двох і більш дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2)  чоловіку, дружина якого знаходиться в післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3)  особам, які укладають шлюб, - тривалістю до 10 календарних днів;

4)  особам, що мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

5)  пенсіонерам по віку і інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно і т.д.

Законодавством, колективними, трудовими договорами можуть установлю­ва­­ти­ся і інші види відпусток.
Завдання учням: опрацювати тему та законспектувати основні визначення.